/Files/images/SAM_2660.JPG

Пастушенко Олена Анатоліївна

Освіта: вища, закінчила Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини.

Місце роботи: Нововасилівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Педагогічний стаж роботи: 10 років. Кваліфікаційна категорія: «Спеціаліст ІІ категорії» 2011р., «Спеціаліст І категорії» 2016р. Курсова перепідготовка: Миколаївський МОІППО – 2011 року; 2016 року. Проходження педагогічної атестації: 2010/11, 2015/16 н. рік. Участь у конкурсах: Конкурс «Учитель року» в номінації “Математика” зайняла ІІІ місце – 2010 н.рік, та ІІ місце – 2015 н. рік.

Проблемне питання над яким працюю:

«Використання інтерактивних методів навчання на уроках математики як спосіб формування комунікативної компетентності учнів».

Метою педагогічної діяльності педагога є забезпечення необхідного рівня засвоєння систематизованих знань з математики через розвиток комунікативної компетентності, формування здібностей до самоосвіти, потреби в самовдосконаленні.

У зв’язку з цією метою визначається мета педагогічної діяльності:

• забезпечення якості засвоєння знань з математики;

• забезпечення розвитку комунікативної компетентності;

• розвиток загальноосвітніх умінь та навичок;

• організація діяльність учнів, щоспрямована на самореалізацію особистості.

Технологія досвіду відображає розв’язування цих завдань у навчальному процесі, але відомий у теорії та практиці досвід створення педагогічних технологій, орієнтований на формування , не завжди може бути використаний конкретним учителем, оскільки освіта на особистісному рівні – це змістовне, суб’єктивне сприйняття дійсності, жодна предметна діяльність не гарантує утворення «вимагаючого» змісту. Як зазначає сучасна педагогіка та психологія, стверджувати про технологію впливу на особистість можна лише з високою ймовірністю умовності, розуміючи, що особистість завжди виступає діючим об’єктом, співучасником, ініціатором процесу своєї освіти. Тому, виходячи з вище зазначеного, навчання вирішує одночасно три завдання:

• Конкретно-пізнавальне, яке пов’язане з безпосередньою навчальною діяльністю;

• Комунікативно-розвивальне, у процесі якого формуються основні навички спілкування всередині і за межами цієї групи;

• Соціально – орієнтоване, у процесі якого виховуються громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.

Розв'язання цих завдань на уроці з використанням методів інтерактивного навчання проходить шість етапів:

Ø підготовчий етап;

Ø перший етап – створення проблемної ситуації;

Ø другий етап – формування навчальних груп;

Ø третій етап – організація навчальної діяльності учнів у групах;

Ø четвертий етап презентація групових розв’язань;

Ø п’ятий етап – рефлексія проведеного завдання

інтерактивні методи і прийоми:

v сучасний урок ;

v робота в парах;

v карусель ;

v мікрофон ;

v метод прес;

v технології навчання у грі;

v робота в групах;

v критичне мислення;

v форми роботи з розвитку критичного мислення.

У більшості європейських країн показником, що найбільшою мірою відповідає сучасним вимога у підготовці людини до життя, визнано компетентність як інтегральний соціально-особистісний поведінковий феномен, що поєднує в собі мотиваційно-ціннісний і діяльнісний компоненти. Компетентність сьогодні трактується як інтелектуально й особистісно обумовлений життєвий досвід соціально-професійної життєдіяльності людини, який ґрунтується на знаннях, цінностях, нахилах, набутих під час навчання. У новому тлумачному словнику української мови компетентна людина визначається як така, що має достатні знання в будь-якій галузі, яка в будь-чому добре обізнана, тямуща, кваліфікована й має певні повноваження, права й владу.

Сьогодення вимагає чисельної армії вчених, винахідників, конструкторів не тільки для грамотного обслуговування існуючих. Це є однією з умов виживання людства, захисту від техногенних катастроф.

Свою навчально-виховну діяльність організовую таким чином, щоб не тільки дати учням певну кількість знань, умінь, навичок, але й сформувати математичну компетентність.

Математична компетентність – уміння працювати з числовою інформацією, володіння математичним вмінням.

Складові математичної компетентності

• Процедурна

1.Алгоритм розв'язування задач;

2.Відтворення тексту задач;

3.Уміння систематизувати й розпізнавати типові задачі або зводити до відомої;

4.Використання інформаційних джерел.

• Методологічна

1.Дослідження задач;

2.Переваги та обмеження моделювання;

3.Аналіз розв'язування задач;

4.Формулювання задачі за проблемою;

5.Подолання перешкод із метою постійного вдосконалення.

• Дослідницька

1.Формулювання задач на основі ідеалізації, узагальненні, специфікації;

2.Побудова комп'ютерної моделі задачі;

3.Перевірка гіпотез за відомими методами й власним досвідом;

4.Систематизація здобутих результатів.

• Логічна

1.Володіння й використання апарату дедуктивних теорій;

2.Удосконалення власних математичних уявлень;

3.Дедуктивне доведення й обґрунтування розв'язування задач;

4.Математична та логічна символіка на практиці.

• Технологічна

1.Використання основних типів програмного забезпечення, електронних таблиці;

2.Оцінювання похибки під час обчислення;

3.Побудова комп'ютерної моделі задач.

Математична компетентність – уміння бачити й застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичну модель, досліджувати її методи математики, інтерпретувати здобуті результати, обчислювати похибки обчислень. Досить далеко від математичної компетентності є запам'ятовування формул, уміння застосовувати готові схеми, розв'язування формальних задач – все те, що зараз є традиційним у курсах математики, фізики, хімії; використовувати на побуті рівні й описувати за допомогою побутових термінів математичних понять. Математична компетентність будь-якого спеціаліста розглядається як обов'язків елемент його загальної культури.

Для багатьох предметів математика є опорним курсом. Математика використовується для подання, систематизації й обробки інформації, отже, математична компетентність є органічною складовою професійної компетентності будь-якої особистості. Розвиток математичної компетентності учня має бути системним і включати різні аспекти навчально - виховного процесу – уроку як основну форму навчальної діяльності, факультативи, самоосвіту, позакласну роботу на індивідуальних особливостей учнів.

Чільне місце в системі моєї діяльності належить урокам. Сааме на уроках учні здобувають важливі теоретичні знання з математики, вчаться їх застосовувати на практиці. Конструюючи кожен урок, я враховую різні чинники, які впливають на розвиток уроку як форму організації навчального процесу.

Чинники впливу на розвиток уроку як форми організації навчального процесу:

v Особистість учня

v Особистість учителя

v Педагогічні концепції, технології, методики

v Стандарти,програми, навчальна література

v Інтеграція,інтеграційнізв'язки

v Особливості розвитку суспільства

v Замовлення суспільства

Серед чинників головними є інтеграція та інтеграційні зв'язки. Саме застосування міжпредметних зв'язків сприяє підвищенню ефективності навчання учнів на заняттях із математики. А я спостерігаю чітку тенденцію, що діти, які добре засвоїли теоретичний матеріал, не завжди можуть застосовувати його на практиці. Досвід показує, що інтегроване навчання, за якого матеріал доповнюється іншими напрямами, дає набагато кращий результат порівняно з традиційним вивченням предмета. Практична спрямованість дозволяє сформувати систему знань, розвиває здібності до їх перенесення в інші галузі, сприяє формуванню цілісного світогляду учня. На жаль, вивчення відповідних тем різних предметів не завжди збігається в часі, що створює низку труднощів і дає поштовх до самоосвіти педагога. У процесі діяльності постійно доводиться шукати відповіді на запитання: як допомогти дитині вчитися? Як зробити щоденну роботу радісною, а не необхідністю? Як навчати, щоб сформувати математичну компетентність учнів? Як дозволити їм стати компетентною людиною, затребуваною суспільством?

Збільшення навчального навантаження на учнів, зменшення годин на вивчення математики вимагає пошуку ефективних форм, методів, прийомів навчання. Тому конструюю систему уроків, використовуючи елементи технологій проблемного навчання. Продумуючи урок, створюю проблемну ситуацію, як формує інтерес до вивчення конкретного матеріалу на етапі постановки мети, мотивації пізнавальної діяльності. Спонукає до самостійності в процесі оволодіння змістом навчання на етапі усвідомлення ізасвоєння, веде до використання їх у нових ситуаціях. Найчастіше використовую такі методи: проблемний виклад, пошуковий, дослідницький, евристичний тощо. Засобами реалізації проблеми вибираю роботу з текстом підручника, пошук фактів, асоціативний ряд, вивчення таблиць, графіків, спілкування, короткі перевірки роботи, математичні диктанти тощо.

З метою створення проблемних ситуацій на уроках математики використовую історичні екскурси, життєві факти,цікаві задачі, у математичному змісті яких міститься суперечність наукових фактів зі звичними життєвими уявленнями учнів, що викликає в них здивування, суперечність чи нерозуміння і створює потребу нових знань.

Методи навчання математики:

• Мотивація

• Стимулювання учнів

• Збудження інтересу

Кiлькiсть переглядiв: 786

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.